У 20-ті роки письменник С. Васильченко написав повість про дитинство Тараса "В бур'янах", в якій йому вдалося передати розум і вразливість, природний нахил до творчості малого Тараса та його непокірливість свавіллю. ... Він вирізнявся поміж дітей, добре все запам'ятовував - і почуте, і побачене, любив малювати. Віддали його у науку. І хоч нудна та тяжка була вона у тодішніх школах (учили з-під різок старим довгим способом: бу-ки-аз-ба), "...малий Шевченко брався і до цієї науки охоче. Він одчував інстинктом, що за цією дяківською безтолковою школою десь далі ховається справжня наука - ясна, радісна... і цей чарівний світ, мов магнітом, тягнув до себе крізь убогі грати дяківської школи". Тарасова пам'ять карбує дідові розповіді і про гайдамаків, і про панські палати на горі, і про сади вишневі біля убогої хатини кріпака - все, що потім ляже на папері сумними та гнівними рядами.
У 20-ті роки письменник С. Васильченко написав повість про дитинство Тараса "В бур'янах", в якій йому вдалося передати розум і вразливість, природний нахил до творчості малого Тараса та його непокірливість свавіллю. ... Він вирізнявся поміж дітей, добре все запам'ятовував - і почуте, і побачене, любив малювати. Віддали його у науку. І хоч нудна та тяжка була вона у тодішніх школах (учили з-під різок старим довгим способом: бу-ки-аз-ба), "...малий Шевченко брався і до цієї науки охоче. Він одчував інстинктом, що за цією дяківською безтолковою школою десь далі ховається справжня наука - ясна, радісна... і цей чарівний світ, мов магнітом, тягнув до себе крізь убогі грати дяківської школи". Тарасова пам'ять карбує дідові розповіді і про гайдамаків, і про панські палати на горі, і про сади вишневі біля убогої хатини кріпака - все, що потім ляже на папері сумними та гнівними рядами.